English French German Italian Portuguese Russian Spanish
   
Перегляди статей
319180
   

Павлова Алла Казимирівна кандидат філологічних наук Національний університет державної податкової служби Украйни Філософське осмислення життя і смерті в усній традиційній культурі: концепція співанки – хроніки.

 

Тріада «життя – смерть – життя» у співанці-хроніці структурно розглядається як «теза – антитеза – синтез». У ній яскраво відображено боротьбу двох ворожих сил, котрі проявляються у своїй якісній визначеності. Протиборство Добра і Зла, Долі і Смерті виступає способом єдино можливого здійснення еволюції розвитку. Без дії дилеми не було б можливості ствердження перемагаючої життєвої творчої сили, яка є втіленням безкінечності людського Буття

    У найновішому виданні «Великого тлумачного словника української мови» трагічне визначається як «категорія, що характеризує нерозривний на даному етапі суспільно-історичний конфлікт, який супроводжується стражданнями, втратами, навіть загибеллю людей». Трагічна смерть – «смерть, що настала через нещасний випадок [2, с. 1467]».                    Сучасна естетика здебільшого розглядає трагічне з точки зору вирішення питання взаємозв’язку прекрасного і потворного. Трагічне − це зображення загибелі героя у боротьбі із ворожими силами, які стоять в опозиції до прекрасного.

Власне кажучи, трагічне у мистецтві − це площина взаємовідносин життя та смерті, людини та світу, людини та людства взагалі. Насамперед глибокою сутністю трагедії є шлях до пізнання безсмертя та розкриття одвічного питання: в чому ж сутність людського буття? Це питання породжує інші: в чому сутність людського життя заради інших людей та людства? [1, с. 31]. Перетин двох ключових елементів – реального та ідеального, їх протистояння часто закінчується поразкою останнього, що й призводить до трагічних завершень.

Життя – одвічна боротьба протилежностей. Особистість не задовольняють передумови, закладені одвічною сутністю. Людина прагне будь-яким чином досягти своєї мети, щось змінити, а пошук ідеалів нерідко закінчується крахом. Часто у трагічному фіналі об’єктно-суб’єктних відносин буває винним і сам суб’єкт. Якщо культура вбачає певний спосіб пошуків сенсу, то смерть у порівнянні з такими категоріями, як краса, свобода, любов є тим, до чого цей сенс прирівнюється. Сучасні філософи стверджують, що смерть є природним, субстанційно-позакультурним феноменом [3, с. 18].

Трагічний конфлікт у співанці-хроніці часто співвідноситься з матеріальною нерівністю. У пісні «Ой кує ми зозулечка вілинула в вишню» йдеться про вбивство Андрія Угринця односельцем Семеном. Останній не погребував одягом убитого і з’явився у ньому під час весілля. Одягти чужий одяг – перебрати чужу силу, а весільний – чужу долю, тобто втрутитися в одвічний Божий порядок, а винуватця за це має бути скарано [7, с. 230].

Смерть є своєрідним містком, який поєднує людський світ зі світом невідомим, божественним, що втілює цілісність і повноту; своєрідний перехід до істинного буття; вона сприяє особливому процесу реставрації людини із первинної гріховної сутності до сутності справжньої. Антрополог В. Несмєлов писав: «Смерть є не незавершенням виконаної справи людського життя, а звичайним перериванням життя <…> і людині стає достеменно зрозуміло, що пустопорожність не смерть, а, власне, його наявне життя [5, с. 501]».

Убивство людини, за християнським віровченням, – тяжкий гріх, який позбавлює і життя, і його сутності. Смерть потребує осягнення людиною справжніх цінностей. У співанці-хроніці про Андрія Угринця очевидці подій здивовані і вважають, що першопричиною трагедії стала дивна натура Семена [7, с. 234].

Злочин заради наживи зображено у співанці-хроніці «Та слухайте люде добрі, що си наробило» зі збірки «Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича». Сюжет розкриває вбивство Іватрюками з метою викрадення коней молодого Бідочі за намовою старого Ковалюка. Пияцтво та розваги Іватрюків «трималися» на крадіжках  [4, с. 155].

Епізод здійснення злочину – основний у творі. Загальнолюдські інваріантні моделі поведінки детерміновані біологічною сутністю людини. У багатьох випадках вони проявляються роздвоєнням мислення, усвідомленням своїх вчинків. У зображенні вбивць проступає трагічне, оскільки виявляється хибність шляху, обраного в стані емоційної напруги. Реальне сприйняття дійсності приходить після вибуху негативних емоцій, які стають наріжним каменем трагічної ситуації: вбивши Бідочу, який намагався боронити від злодіїв коней, Іватрюки жахаються свого вчинку і проявляють жалість до убитого ними  [4, с. 155].           

У співанці-хроніці трагічне вимагає виняткового стану особистості та її особливих відносин із суспільством. Філософське наповнення трагедії героя передбачає сутність його характеру, збіг виняткових обставин. Основна концепція людини дає можливість поставити в залежність від неї змістовне наповнення трагічного. Від Платона і до сучасної філософської думки дилема «смерть – філософія» наявна повсякчас. О. Шопенгауер у праці «Світ як воля та уявлення» зазначає: «Смерть – справжній геній або Мусаґет філософії <…> Навряд чи люди взагалі філософствували, якби не було смерті [6, с. 477]».

У піснях цього жанру розгортання трагічного конфлікту – постійне напруження, яке виникає завдяки безпосередній деталізації усіх обставин смерті героя. Сам конфлікт безкомпромісний. У світлі моральності відкриваються потаємні риси душі людини. Смерть викликає настільки потужні духовні переживання, що призводить людину до глибокого внутрішнього переосмислення усього життя.

Список використаних джерел

  1. Борев Ю. О трагическом. – М.: Советский писатель, 1961. – 392 с.
  2. Великий тлумачний словник української мови. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
  3. Великовский С. И. Культура как полаганиесмысла // Одиссей. Человек в истории. – М.: Наука, 1989. – Вып. 1. – С. 17 – 20.
  4. Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича/ Вступна стаття О. С. Романця. – К.: Музична Україна, 1968.– 222 с.
  5. Несмелов В. Наука о человеке. – Казань: Центр. Типография, 1905.– Т. 1: Опыт психологической истории и критики основных вопросов жизни. – 438 с.
  6. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление // Сочинения в 4-х томах. – М.: Наука. – Т. 2. – 669 с.
  7. Шухевич В. Гуцульщина. Матеріали до українсько-руської етнології. – Л.: Наукове товариство іменіШевченка, 1902. – Ч. 3. – Т. 5. – 256 с.
   

Використання матеріалів сайту можливе лише при згоді адміністрації порталу та активного посилання.
Всі права захищено!

Сайти, які підтримуються службою порталу
НПУ імені М.П.Драгоманова
Інститути
Інститут неперевної освіти
Факультети
Фізико-математичний факультет :: Факультет філософської освіти :: Факультет фізичного виховання та спорту :: Інженерно-педагогічний факультет :: Факультет інформатики :: Факультет іноземної філології :: Факультет історичної освіти :: Факультет корекційної педагогіки та психології :: Факультет мистецтв імені Анатолія Авдієвського :: Факультет магістратури, аспіратнути та докторантури :: Факультет природничо-географічної освіти та екології :: Факультет педагогіки та психології :: Факультет політології та права :: Факультет соціально-економічної освіти та управління :: Факультет української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка
Кафедри
Кафедра педагогчної творчості :: Кафедра педагогіки, теорія та історії педагогіки :: Кафедра методики викладання російської мови та світової літератури :: Кафедра етики та естетики :: Кафедра управління та євроінтеграції :: Кафедра філософії :: Кафедра інформатики
Персональні сайти
Андрущенко В.П. :: Бех В.П. :: Жалдак М.І. :: Борисенко В.Й. :: Франчук В.М. :: Франчук Н.П.
Інші сайти
Асоціація випускників :: Система управління електронними курсами НПУ :: Система управління електронними курсами інституту інформатики :: Система управління електронними курсами інституту інформатики (студенти) :: Простір гуманітарної комунікації :: Лабораторія археологічних досліджень :: Кабінет-музей М.П.Драгоманова :: Україна і становлення конституціоналізму в Європі :: Центр культури. НПУ